Історія Івано-Франківська

Друк

Символіка та історія обласних центрів - Івано-Франківська область

  Івано-Франківськ є одним з чотирьох найменших за кількістю населення обласним центром України.
  Як і кожне місто, Івано-Франківськ має свою неповторну та унікальну історію. Засновником цього міста вважають польського шляхтича Андрія Потоцького, який викупив землі стародавніх сіл Заболотття та Княгинин у межиріччі Бистриці Надвірнянської та Бистриці Солотвинської і збудував тут фортецю. Спочатку фортеця служила для захисту від набігів кримських татар, була резиденцією польських магнатів Потоцьких у галицькій землі. Фортеця отримала назву Станіславів – на честь сина Андрія Потоцького Станіслава. З часом Станіславів із фортеці перетворився на торговий, ремiсничий i культурний центр Галичини. Точна дата створення міста невідома, та перша письмова згадка про Станіславів датується 1662 роком. 21 березня цього року було дозволено влаштовувати тут ярмарок й торги, а 7 травня поселення дістало магдебурзьке право.
   На той час місто мало вигляд шестикутної фортеці з бастіонами. Було обнесене дерев’яними стінами і земляним валом. Трохи пізніше навколо нього спорудили кам’яні стіни та вирили глибокий рів, який був наповнений водою. Було тільки два в’їзди у місто: Галицькi (Львiвськi) та Тисменицькi (Кам'янецькi) ворота. Рештки цього муру збереглися донині.
   Незважаючи на численнi вiйни, протягом століття було зведено багато церков, шкіл. 
    У 1666 році була збудована перша ратуша. Та проіснувала вона недовго. Вже у 1672 році на місці старої красувалася нова ратуша. Це була дев’ятиповерхова кругла вежа з кам’яною основою. Вона була побудована у стилі пізнього Ренесансу. Приміщення тогочасної ратуші використовувалося для засідань місцевої ради та суду. Водночас ратуша була важливим спостережливим пунктом. З її вежі можна було спостерігати не лише за наближенням до міста ворогів, а й контролювати спалахи пожеж у місті. У 1677 році чи то через ненадійну міцність, чи то через незадоволення князя Потоцького її архітектурою, другу ратушу розібрали. Третя споруда міської ратуші була завершена у 1695 році під керівництвом архітектора Беное. У своїй книзі „Ратуша” Михайло Паньків подає опис тогочасної ратуші. З його слів, вона була дев’ятиповерховою, на 5 поверсі було розміщено великий годинник. Купол вежі прикрашала фігура архангела Михаїла, пізніше австрійці зняли її і розмістили там свого орла. З південної сторони ратуші було розміщено фігуру єврея, який тримав у руках велику буханку хліба з нарисом „один грош”, щоб усі знали, що у Станіславові дешевий хліб. Перед ратушею на площі три рази влаштовували ярмарки.
    28 вересня 1868 р. на вулиці Липовій розпочалася велика пожежа. Ринок був знищений повністю, а від ратуші залишився тільки залізний скелет. У 1870-му професор Покутинський почав будувати четверту ратушу. У фундамент було закладено пергамент з короткою історією ратуші та старі польські та австрійські монети. Будівництво закінчилось того ж року. Вчетверте ратуша перетворилася на руїни під час Першої світової війни.
    Нову, п’яту ратушу почали відбудовувати аж у 1928 році. Автором проекту був інженер Трель. Через два роки постала нова споруда ратуші. В її основі лежить хрест. На 47-метровій вежі – купол. В приміщенні цієї ратуші ніколи не проводились засідання уряду. Серцем міста ратуша є символічно.
    У 1959 р. у ратуші розмістився краєзнавчий музей.
   Так, 1669 р. А.Потоцький заснував у Станіславові академію (духовну школу);
   1672 р. збудовано кам’яний палац А.Потоцького, який в реконструйованому вигляді зберігся до наших днів;
   1695р. завершено будівництво кам’яної ратуші;
   1703 р збудовано католицький костел;
   1729 р. в Станіславові закінчено будівництво єзуїтського костелу;
   1763 р. збудовано вірменський костел;
   у 1767 побудовані солодовий і варний цехи станіславівського бровару - нинішній пивзавод по вул. Hовгородській, 49;
   1784 р. було відкрито гімназію з п'ятикласною формою навчання, а також ще одну звичайну школу;
   1797 році у місті відкрито першу жіночу та нормальну (тобто чотирьохкласну) єврейські школи.
   Загалом мiсто може пишатися багатьма витонченими взiрцями архiтектури ХVII - ХVIII ст.
  У цей період з'являються нові вулиці: Галицька, Тисменицька, Зосина Воля (тепер вул. Євгена Коновальця), Заболотівська. В місті тоді налічувалося всього 168 будинків. Околиці Станіславова нагадували села з полями, городами та пасовищами біля хат. У 1790 році прокладено першу дорогу Стрий-Станіславів-Коломия-Кути.
   З настанням настанням нового століття розпочалися великі зміни. Австрійський уряд у 1802 році відкупив Станіславів і вирішив зруйнувати мури фортеці й вали. Міська ратуша була передана у розпорядження армії, яка перетворила її у складське приміщення та міську тюрму. Проводились роботи по знесенню фортеці Станіславів. Розбиралися укріплення, фортечні рови засипалися, вали розрівнювалися. З фортечного матеріалу укладали бруківку на нових та старих вулицях.
   У 1822 році у Станіславові відкрилося перше міське казино. Роком пізніше було відкрито першу книгарню. При ній існувала невелика читальня, яка обслуговувала мешканців міста й околиць.
   Сьогодні на Вічевому майдані знаходиться перший міський сквер, який було урочисто відкрито у 1827 році.
   Першу поштову службу було створено 1830 року.
   Не оминало міста й лихо. Дуже часто траплялися великі пожежі, завдаючи мешканцям великої шкоди. У 1831 році спалахнула епідемія холери, під час якої загинуло багато жителів краю.
  Незважаючи на всі негаразди, мешканці докладали всіх зусиль для розвитку свого міста.
  Перші метеорологічні спостереження розпочалися у 1838 році.
  4 березня 1848 р. під впливом революційних подій в Австрії у Станіславові починається формування національної гвардії. До неї записалося 125 чоловік.
   XX століття було найбільш бурхливе в житті міста.
   1906 року Прикарпаттям прокотилася хвиля страйків. Ставилися вимоги підвищення плати за роботу в поміщицьких маєтках, введення загального виборчого права.
   21 липня 1912 року мешканці Станіславова спостерігали за першими польотами над містом на літаку. Через два роки розпочалася перша світова війна, яка затьмарила мирне життя мешканців міста. Місто стало ареною бойових дій і було сильно зруйновано. В кінці серпня 1915 року після марної спроби утримати місто австрійські війська відступили в гори, до Станіславова увійшла російська армія. До 1918 році місто переходило з рук в руки то до австрійських військ то до російських.
   Протягом 1939 - 1940 років в місті відкрилися столярна, кравецька і шевська майстерні, меблева промислово-кооперативна артіль. Почала працювати кондитерська фабрика. Розпочалося будівництво взуттєвої фабрики, організовано швейну фабрику. В березні 1940 року відкрито перший в області вуз - Станіславський учительський інститут. Почали працювати три педагогічні школи і педагогічні курси. На початок 1941 року в місті діяло 50 промислових підприємств; 14 лікарняних установ, міська санітарна станція, будинок грудної дитини, 28 шкіл, 2 музичні школи і середнє музичне училище, 5 кінотеатрів, клуби, гуртки художньої самодіяльності.
   З 1960р. по 1970р. відкрилася обласна станція переливання крові, завершено будівництво обласної дитячої лікарні на триста ліжок; завершено будівництво приміщення аеровокзалу. Відкрито переговорний пункт. 1965 - відкрився цементно-шиферний комбінат. Споруджено 192-метрову телетрансляційну вежу. 1967 почалося будівництво Івано-Франківського арматурного заводу. Створено Івано-Франківський інститут нафти і газу.
   1970 по 1980р.р. в місті:
   1971 - організовано завод "Позитрон"
   1972 - відкрито магазин "Дитячий світ" на центральній площі міста
   1976 - споруджено нову дитячу поліклініку
   1980 - Завершено спорудження нового приміщення для обласного музично-драматичного театру ім. І.Франка, куди наприкінці року вже переїхала вся трупа.
   22 травня 1993 року в Івано-Франківському аеропорту вперше приземлився пасажирський літак "Боїнг-737. 12 червня 1993 року відчинив свої двері перший в місті готель міжнародного класу "Роксолана" по вул. Грюнвальдській.
   У листопаді 1962 р Станіславів був перейменований на Івано-Франківськ.